Ця сторінка вичитана
НЕНАВИСНИЙ
Накапостивши всім доволі,
Розщедривсь Вовк іклатий не на жарт:
Віддав отарі гай і поле,
Мовляв, не буде вже сваволі,
Бо він їй — друг і брат,
Бо рід його — велик і славен —
Панує з давніх-давен…
Та від усіх Овець
Відомий рішенець:
— Хоч що нам, Вовче, не давай,
Ти ненависний нам, — і край!
ВУДКАР І РИБА
Поїхав я в Атлантік Сіті,
Де хвилі котить океан,
Щоб там поплавати і Риби наловити…
Яка поезія! Який всьому пеан!
Тримаю вудлище. Мина хвилина.
І Риба хап! І вже в моїх руках...
— Та що за клопіт? Що за жах?! —
Вона мені сказала, мов Людина:
— Хай річ для тебе ця предивна —
Тобі не хочу, друже, я біди…
Пусти мене у воду… й геть іди:
Я ж — радіоактивна!!…
Філядельфія, 1956—57.
