Ця сторінка вичитана
ДВІ РІКИ
(На старі мотиви)
В одній долині навпрямки
Текли під сонцем дві Ріки,
Одна — спокійна, рівна, тиха —
Нікому не чинила лиха,
Бо, бач, глибокою була…
Друга ж — мілка — гула,
На скелях піною кипіла
І гордо каламуть несла
Десь до Дніпра чи Ніла…
Народ мій правдоньку рече:
Ріка глибока — спокійніш тече.
1958.
ПШЕНИЦЯ ТА БУДЯК
Достигла вже Пшениця на полях,
Колючий колос золотом налитий…
Гримить-гуде Будяк, неначе лях:
„Йдуть косарі мій вік прикоротити!
Вони ж Пшеницію будуть жати-молотить,
А з нею і мені те ж саме буде…
Ах, як хотів би я ще довго жить!
Ах, краще б я родився на Бермудах!”
Почув тираду цю відомий комбайнер
(За ним зідхає не одна вдовиця):
„Кому-кому, але тобі тепер
Пащекувати перед смертю не годиться!”
1953.
