Ця сторінка вичитана
Побу́въ вінъ зо мно́ю два дні. Ве́село було́ й проки́ну́тись, що поба́чу ёго́, поговорю́. Що́ то рідне́ та свое́!
Служу́ таки́ въ тіхъ сами́хъ панівъ. Ище́ два місяці мині до ро́ку зоста́лося. Ва́жко, Бо́же, я́къ — леда́чому годи́ти! та вже наняла́сь, якъ продала́сь, — тре́ба служи́ти! А добу́ду ро́ку, то, мо́же, дасть мині Госпо́дь, що добре місце натра́плю собі. Або схотівъ, то зна́йдешъ на своі ру́ки му́ки!
