Сторінка:Марко Черемшина. Верховина і інші оповідання (Краків, 1940).djvu/57

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Бадіки обернулися на-бік і стали шпортати пальцями у своїх ременях, а їх заступник узяв низенького бадіку попід паху набік і пошепки учив його, що треба робити.

А як адвокат, огляючися назад себе, скінчив свою науки і прощався з бадіками, то у жмені низенького бадіки узбиралося дванадцять десяточок і всім бадікам засвітилися очі, коли за низеньким своїм товаришем входили у директорську канцелярію, а директор, похилений над столиком, щось собі писав і не вигоняв їх з порога.

Низенький бадіка підійшов до директора і, кладучи зібрані гроші на стіл, повістував, що вони ті гроші найшли у суді на підлозі і їх підоймили та й віддають там, де вони належуть.

Директор не звертає на це уваги й пише дальше, а бадіки почали покашлювати й підганяти очима свого низенького товариша, щоби все сказав.

Низенький бадіка укладається як до Отченашу і зачинає від самого початку:

— Будьте нам забашні, директорю наш панцкий, презусе[1] наш дорогенький!

— Спадайте на рани, не збавляйте нас божої весни й прийміт нас до того смучого криміналу, най ми цими слотами та фуфелами[2] свою кару відбудемо, заки земля божя осушитси та й нагрієси.

Директор наче прокинувся з просоння.

 

56

  1. Презус (тут поль.) — президент, предсідник.
  2. Фуфели — метелиця.