З КРАЛЕДВІРСЬКОГО РУКОПИСУ
ПІСЕНЬКИ
ЗБИГОНЬ
Політує голуб з дерева на дерво,
гуде жалісненько горе всьому лісу:
«Ой ти лісе ширий! Літав я з тобою
з дорогов голубков, з милов, премиленьков.
Ой, а злобний Збигонь захватив голубку
і заніс у город, ах, у твердий город».
Гей, ходив молодец вкруг твердо-города,
вздохав жалосливо за дорогое милов.
От города к скалі, на скалі усівси,
сидів, зажурившись, з німим мовчав лісом.
І прилетів голуб, гуде жалісненько.
Підвів головоньку молодец і каже:
«Ти сумний голубче! Сумно ти самому.
Чи тобі кругавец вхопив подружечку?»
«Ти, Збигоню, тамка на тім тверд-городі,
ти ухватив мою дорогу миленьку
і заніс у город, ой у тверд у город!»
«Голубче, ти був бись з кругавцем боровся,
|
