Цю сторінку схвалено
СИРОТА
Ах ви, ліси, темні ліси,
лі́си милетинські!
Чом ви ся зеленієте
зимі, літі рівно?
Рада би я не плакала,
не нудила серцем;
но скажіте, добрі люди,
кто б осьде не плакав?
Де мій отець, отець милий?
— Загребаний в ямі.
Де моя мати, добра мати?
Трава на ній росте.
Ні ми брата, ані сестри,
милого ми взяли.
