ЛЮБУШИН СУД
Ой Волтаво, про що мутиш воду,
про що мутиш воду срібнопінну?
Чи тя люта розвовнила буря,
тучу з небес зсипавши широких,
гір зелених сполохавши глави,
глин намивши золотопісочних?
Як же мені води не мутити,
коли сварят два родимі браття,
рідні браття за отця дідицтво.
Дуже сварят помежи собою,
лютий Хрудош на кривій Отаві,
Отаві кривій золотоноші,
хоробр Стаглав на студен Радбузі,
оба браття, оба Кленовичі,
Попеля Тетви давного рода,
що з повками прийшов чеховими
через три ріки в сі буйні землі.
Прилетіла дружна ластовонька,
прилетіла з над кривош Отави,
