Надлетіли в сесі сторони.
Бачте, Лебедка біла як сніжок!
А ми такі гидкі,
Чорні й бридкі.
Стрімголов на берег впали,
В дзьоби болота набрали
І стали згори мітати,
Білу Лебедку нуряти.
А Лебідь з дурних сміявся,
Став біліший, лиш скупався.
Хоть лихі люди соромом метають,
Добрі і чесні на теє не дбають.
