Близьким до творів історичної тематики є вірш «Згадка». Шашкевич згадує про минуле, звеличуючи слов'янські народи, пригноблені австрійською монархією. Увесь вірш — вираз почуття гідності цих народів, заклик до їх єднання.
Ідейну спрямованість вірша читачі розуміли з першої його строфи:
Заспіваю, що минуло,
Передвіцький згану час,
Як весело колись було,
Як то сумно нині в нас.
Поет згадує могутність слов'ян у давні часи. Він оспівує київського князя Ярослава Мудрого, силу і славу Новгорода і Києва, давніх чехів і поляків, славить легендарних співців староруського Бояна і чеського Люмира; про свій час автор з гіркотою говорить: «Нині думка йде сумненько». Вельми знаменно, що Шашкевич, тоді учень духовної семінарії, оспівує давні слов'янські повір'я і так званих поганських богів — Святовида, Купайла, Ладу, Коляду.
Увесь твір заперечує сучасну поетові дійсність. Використовуючи народний переказ про те, що колись татари, стаючи на нічліг з полоненими, лягали пов'язаним полоненим на ноги, щоб ті не повтікали, Шашкевич писав про важке становище в тодішній Галичині:
Тяжкі мраки днесь лягають,
Як на ногах татарин.
В часи меттерніхівської реакції М. Шашкевич проголошував любов і повагу до народів-побратимів.
