вом, знання поетичних засобів народної мови і умілого використання їх.
Невелика за обсягом, літературна творчість А. Шашкевича була досить різноманітною. Крім поезії, він звертається і до художньої прози, написавши оповідання «Олена», що було надруковане в «Русалці Дністровій». Це — один із найкращих зразків української художньої прози того часу. В оповіданні зображено, власне, один епізод з народного життя, але який знаменний!
Відбувається селянське весілля. Парубок Семенко одружується з дівчиною-красунею Оленою. Разом з батьками співає, гуляє молодь. Семенко, як тоді потрібно було, пішов запросити на весілля пана. Сказав пан-розпусник йому таке, що молодий, не повертаючись додому, побіг прожогом у ліс до повстанців — опришків. Там бандурист Данило, який теж був у панському дворі, розповів, що довідався він від старого слуги про мерзенний задум пана — поїхати з челяддю на весілля і захопити красуню Олену. «Годі, не теряймо часу, не нам о тім бесідувати, — озвався старий ватажок, — на коні! Ванько з шестома у замок, забери, що нам ся здасть, а що не візьмеш, разом з замком хай вогнем сяде! А ти, Семене, поведеш нас на весілля, потанцюєм з грабителями, вражими синами».
Вчасно поспіли опришки. Зустріли пана вже на зворотній дорозі. Медведюк «буйтуром вергся на супротивника, вибив меч зо жмені, зависнув ясним топірцем, та й вигнав вражу душу лукаву негідника щелиною в голові; приймив з опалих поганих рук зорю на розсвіті, Оленочку гарную».
Засвітилося й у стороні панського замка, запалахкотіла пожежа. Ванько зробив своє діло.
