Цю сторінку схвалено
СИН ЛЮБИМОМУ ОТЦЮ
Гадка моя, як буйний весною вітрець,
Зводиться, легким крильцем злітає,
Несесь сторонами в далеч, де отець
Голубонько сизий пробуває.
Живе в печалі. Боже, коли б в радості
Вік тихо, весело єму проживати,
В гаразді, здоровлю, в любій солодості
Цвітами щастя життє обгортати.
Отче, ох, отче! Сли ся мені придало
Дні життя твоєго полином згірчити,
Сли коли око твоє жалем запало,
Сли-м був нещасен серце закервлити,
Прости ми, отче, прости! Бач, я ся каю,
Жалем серце бідне моє прозябає,
Твої ніженьки сльозами зливаю —
Ах, прости синові, най не загибає.
