й давай бігти проти води. Відтак брискали на себе водою, боролися, поринали в воду, а випливши пирхали і заливалися сміхом. Потому вибігали на теплий пісочок, качалися, закопувалися в нім і лежали, аж доки знову не приманила їх весела вода. Нараз прийшло їм на думку, що їх шкіра дуже нагадує трико циркових артистів. В сюж мить начеркнули на піску велике колесо, що мало бути цирком із трьома кльовнами, бо кожний хотів грати ролю кльовна. Ся забава не довго трівала і хлопці повиймали свої кульки та почали пригадувати собі ріжні шкільні забави. Але й се їм знудилося і Гек та Джо ще раз скочили в воду, а Том не пішов вже за ними, бо завважив, що загубив тарахкавку з гремучої змиї, яку привязав був до ноги і дуже дивувався, як без того чарівного талізману він міг так довго бути в воді і не дістати корчів. Коли нарешті знайшов його, знову хотів лізти в воду, та товариші повилазили вже на беріг. Вони одинцем ходили ще по березі мовчазні й задумані. Кожний з них крадькома поглядав геть далеко за річку, де їх рідне місточко купалося в червоних проміннях заходячого сонця. Том несвідомо великим пальцем ноги виписував на піску „Бекі“. Але помітивши се, лихий на себе затирав це дороге імя, та зараз же виписував те саме наново; він не годен був себе перемогти. Знову засипав букви піском і щоби збутися покуси, побіг до своїх товаришів і вже з ними не розставався.
Але Джо так упав на дусі, що ніяк не можна було його підбадьорити. Він так затужив за домом, що довше не міг уже перенести тої нудьги. Сльози так і тиснулися йому до очей. Гек теж засумував. І Томові було не легко на серці, але він намагався не показати того по собі. Він мав якусь тайну, але поки що не хотів її виявити. Та вже надто великий сум напав на товаришів — не міг далі зі своєю тайною ховатися. Удаючи веселого, нагло заговорив:
