нем запечатану“ благодать почув Луць просто в сторонї своїх коротеньких штанят. Не поміг єму „ниже вопль“ безнадїйний „ниже плач со скреготанієм“. Тра було відобрати своє, а від так вирвавши ся з рук пекучого з болю таки часто присїдати по дорозї. І якже-би то був не завидував Луць тій цїкавій безрозї, що їй цїлком не треба було жалувати до сьвітного встаня. Снїданок був добрий, справдї панський. В єї величезнім і трошка піддертім ротї розпливали ся пишні ягоди, як морожене в губі мійської ласошницї. Вдоволена з себе задирала рило раз-по-раз в гору і розсмаковуючись чим раз більше, з радости аж рохкати стала, а се було чутким „causa assistentiae" або доказом злочину. Ой не сьпівом соловейка долетїло се роxканє до високопреподобних ухів о. Мелїтона. За одну мить з їх спальнї роздав ся голос дзвінка і їх виразний голос: „Дмитре, Дмитре...”, за другу мить вже вся прислуга з друками та з чим хто попав, уганяла ся по грядках; а о. Мелїтон в отворенім вікнї голосили справдї не одно таке „во все услишаніє рабам лукавим і невірним“, що аж луна йшла на вcї суcїдські обiйстя. І день сей вже був днем суду. Шкода була справдї велика: три грядки полуниць змінили ся в толоку, а празник мав бути за кілька днїв і cї полуницї мали бути одною з окрас гостинного стола в домі о. Мелїтона.
Людова приповідка повідає, що лихе лихим поганяє. Отже на полуницях не скінчило ся.
О. Мелїтонови цїлий день не кoїв ся... Дяк спiзнив ся на службу Божу, женцїв не вийшло тілько, що їх треба було; парубок віз cїно, а звернувши зломав віз і скалїчив коня. О. Мелїтон такі були тим загнївані, що сплюнувши і не ждучи обіду, пішли з обiйстя висапати ся тай охолонути в тїни свого, а радше ерекционального гаю, щ́о ріс гарною гущавою зараз за садком.
День був горячий. На небі не було нї однїсенької хмарочки, найлекший вітер не колихнув нї листочком, нї стеблом травицї, сонце сипало жаром, що від него йшла утома на листє дерев і на вcїляку животину, а що-ж на людий в таку спеку збираючих хлїб сьвятий з поля...
Згнїваний о. Мелїтон шукав захисту перед своїм зденервованєм. На ланок, де нинї жали єго робітники, далеко
