центра в формі незалежної держави. Супротивляючись цій історично неминучій тенденції завершення національного визволення українського народа і допровадження цим способом буржуазно-демократичної революції до кінця, керуючі круги пролєтаріяту на Україні, з'орґанізовані в Російській Комуністичній Партії, з слабо виявленим навіть областним характером її орґанізації на Україні — Комуністичної Партії (большевиків) України, на протязі 3 літ затримують відживання національної революції в масах, тратять звязок з ними, створюють умови, сприяючі розвиткові контрреволюції і приводять до поразки пролетарської диктатури.
Цей подвійний центр на Україні, боротьба внутрішніх і зовнішніх сил її, подвоюють нестійкість української пролєтарської революції. Внутрішні сили стихійно стремлять до створення українського державно-економічно політичного центра, зовнішні до підчинення України Росії.
Тенденції внутрішніх сил в період буржуазної революції виявились в боротьбі Центральної Ради за державне самоозначення української нації, в проголошенню незалежности „Української Народньої Республіки“; в період пролєтарської революції вони виявляються в стремлінню до створення незалежної Укр. Соц. Рад. Респу-
