|
Ой Богдане, Богдане,
Славний нашъ гетьмане!
На-що віддавъ Украіну
Москалямъ поганимъ?!
Щобъ вернути іі честь,
Ляжемъ головами,
Назовемся Украіни
Вірними синами!
Душу, тіло и д.
Наші бряття Славяне
Вже за зброю взялись;
Не діжде ніхто, щобъ ми
По-заду зістались.
Поєднаймось разомъ всі,
Братчики-Славяне:
Нехай гинуть вороги,
Най воля настане!
Душу тіло и д.
|
Сидючи въ неволі, 1847. р.
Мині однаково, чи буду
Я жить въ Украіні, чи ні —
Чи хто згадає, чи забуде
Мене въ снігу на чужині, —
Однаковісенько мині!
Въ неволі вирісъ міжъ чужими
И, неоплаканий своіми,
Въ неволі плачучи умру
И все зъ собою заберу, —
Малого сліду не покину
На обезчещеній землі;
И не помяне батько зъ синомъ,
Не скаже синові: „молись,
Молися, синку: за Вкраіну
Ёго замучили колись!“
Мині однаково, чи буде
Той синъ молитися, чи ні;
Та не однаково мині,
|
