справках, доки не спочинеш в темній тюрмі, де невинного Василя загнав!
ТИМКО. (охолонувши). Ти мене до тюрми? Ха, ха, ха — дурна дївко! Хиба-ж ти не знаєш, що ти в моїй силї!… Скорицький, ану но заткай її сей красний ротик, щоби від вітру часом не спорчив ся!… (оглядає ся). Крейц доннер веттер! А він де подїв ся-! Ха, ха, ха! Мабудь не любить дївчат, коли так скоро винїс ся!…
ОЛЯ. Боже, що я наробила?… (хоче утїкати).
ТИМКО. (задержуючи). Го, го! гальт серденько! куди-ж то так скоро?… Тут дорога ховзка, ще нїжки поломиш!
ОЛЯ. Пусти мене — на милїсть Бога! Ратуйте, ратуйте!…
ТИМКО. Но, но, тихо серце — тихо! Ще тобі пошкодить… Ходи-ж сюда душко — но ходи же най тебе уповию?… (виймає платок і хоче ним затикати Олї губу).
ОЛЯ. Ратуйте, ратуйте!… (термосять ся).
(Чути голоси з далека). Олю, Олю! Де ти?…
ОЛЯ. (почула голоси). Сюда, сюда ратуйте!…
ТИМКО. (пускає Олю). Га, хто се? Ферфлюхт доннер веттер! (хоче відійти).
ОЛЯ. (заступає дорогу). Га, тепер ти мій! Прийшла моя черга!…
ТИМКО. Проклятє!… Пусти мене нещасна!…
ОЛЯ. Не пущу, не пущу! Сюда, сюда скорше!
ТИМКО. Проч від мене. Пускай коли кажу! (тручає Олю від себе так, що вона падає на землю — а сам утїкає в гору).
ГАФІЯ. Що тут за крик? Олю, Олю, де ти?!
ОЛЯ. (підносить ся з землї). Держіть його, ловіть!
