2. СЕЛЯНИН.. Троха ще пригляньмо ся, потім пійдемо спати…
1. СЕЛЯНИН. Не так то бувало за наших часів. Молодїж охоча до танцю, до чарки… Як ся бувало добре підохотить, тодї то танець по всїх кутах водить, кождий заспіває, то щось приговорить, що аж мило стане і слухати ся хоче… Бо-ж то по чарцї — і сьвіт веселїйшій, і дївча милїйше!… А тепер що, Бог знає як іде охота від коли без чарки стали забавляти ся… Молодь береже ся — дївча ледви цмокне — тай забава рве ся, весїля коротке. А нам старим нема що і робити хиба пійти в кутик сїсти тай дрімати…
2. СЕЛЯНИН. Нам і не до того… А їм в здоровле іде така втїха. Бо прецїнь де статок, там нема і лиха…
1. СЕЛЯНИН. А яке лихо у нас ся лучило?
1. ПАРУБОК. Всїляко батьку — воно там бувало… А тепер за те, як маєм до волї розійдемо ся мирно — чесно як пристало. І сварнї не буде, гроша не стратим, що від батьків спаде, в купцї заховаєм. Волїєм, батьку так забавляти ся, як маємо всьо майно жидам в руки дати…
1. СЕЛЯНИН. Як випєш чарку, то ся не зруйнуєш а тілько здоровшим, веселїйшим почуєш ся!
1. ПАРУБОК. Коли будем любити ся, буде нам весело. Бог дасть здоровлє і скажемо сьміло: Забирай ся арендарю, не зможеш ту жити, мисьмо Богу присягали, що не будем пити!
ВСЇ. Так не будем пити!
1. СЕЛЯНИН. Бувайте здорові, чесні господарі!… Зле ся в сьвітї дїє, нема що робити, коли старих молодики хотять розуму учити, (відходить).
ВСЇ. Розсердив ся старий.
2. ПАРУБОК. Певно пійшов до Гершка на скаргу.
3. ПАРУБОК. Шукати потїхи!…
1. ПАРУБОК. Ой, він його так потїшить, як небіщика Нагірняка!…
ДЇВЧИНА. Дивіть ся, дивіть ся, як хтось біжить сюда…
ВСЇ. Та-ж то наш Михась…
