Перейти до вмісту

Сторінка:Микола Гнатишак. Історія української літератури, ч. I (1941).djvu/11

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

 

Ґенеза мови.

7. Наука від перших своїх початків цікавилася ґенезою цієї чудової, дуже складної системи способів усвідомлювання собі психічних фактів та формулування їх при помочі людського голосу, якою є мова. Старогрецька філософічна альтернатива θέσει-φύσει — цебто з одного боку переконання, що люди мову собі самі видумали, а з другого, що мова повстала з природньої конечности, — хоч і покутувала довго в середньовічній і новішій науці, не вияснила проблеми повстання мови. З метафізичного на психолоґічне поле перетягнув нас модерний науковий спір між нативістами й емпіристами. Нативісти (напр., Гумбольдт, Штайнталь, Макс Міллєр і ін.) твердять, що мовна здатність є вроджена, а емпіристи, цебто представники емпіричної психолоґії з Гербартом на чолі, є тої думки, що кожна людина мусить собі мовну здатність придбати власним, індивідуальним розвитком. В найновіших часах, головно заслугами німецького філософа-мовознавця Антона Марті, наукові досліди над мовою перейшли на філософічний ґрунт та охопили дуже широку царину психічного життя й людської культури взагалі.

 

Олександер Потебня.

8. Окреме значіння одночасно для започаткування і для завершення того рода мовознавчо-філософічних дослідів має ґеніяльний україн-