Ґенеза мови.
7. Наука від перших своїх початків цікавилася ґенезою цієї чудової, дуже складної системи способів усвідомлювання собі психічних фактів та формулування їх при помочі людського голосу, якою є мова. Старогрецька філософічна альтернатива θέσει-φύσει — цебто з одного боку переконання, що люди мову собі самі видумали, а з другого, що мова повстала з природньої конечности, — хоч і покутувала довго в середньовічній і новішій науці, не вияснила проблеми повстання мови. З метафізичного на психолоґічне поле перетягнув нас модерний науковий спір між нативістами й емпіристами. Нативісти (напр., Гумбольдт, Штайнталь, Макс Міллєр і ін.) твердять, що мовна здатність є вроджена, а емпіристи, цебто представники емпіричної психолоґії з Гербартом на чолі, є тої думки, що кожна людина мусить собі мовну здатність придбати власним, індивідуальним розвитком. В найновіших часах, головно заслугами німецького філософа-мовознавця Антона Марті, наукові досліди над мовою перейшли на філософічний ґрунт та охопили дуже широку царину психічного життя й людської культури взагалі.
Олександер Потебня.
8. Окреме значіння одночасно для започаткування і для завершення того рода мовознавчо-філософічних дослідів має ґеніяльний україн-
