творчости та творять сполучуючий міст між усною поезією першого періоду і книжною поезією другого періоду. Своїм наполовину історичним а наполовину фантастичним характером, пронизаним первнями народньої творчости та мандрівними казковими мотивами, — численні наші перекази з передкняжих і княжих часів творять один з найстарших і найцінніших типів перехідної народньо-літературної творчости та є живим доказом безпереривного контакту і суттєвої єдности словесної творчости в її усній і письменній редакції.
Перші українські володарі. Найстарші памятки письменности.
5. Перший український володар, про якого вже напевно можемо говорити як про дійсну історичну особу — це київський князь Олег, що панував на переломі IX. і X. стол. (879–914) та вславився своїми лицарськими походами, головно на Візантію. З його часів походять також два політично-торговельні договори України з Візантією з рр. 907 і 912, — найстарші українські державні документи і памятки письменности, збережені нам на сторінках початкового літопису. Після Олега панував у Києві князь Ігор (914–946), що обєдинив уже більшість українських племен в одну могутню державу. Тільки Деревляни бунтувалися: вбили князя, коли він приїхав у їх край збирати данину. За Ігоря пімстилася на Деревлянах —
