Сторінка:Микола Гнатишак. Історія української літератури, ч. I (1941).djvu/78

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


ством стають можливими щойно в матеріялі почавши від заведення на Україні першого виробленого словянського письма — кирилиці, що було ґеніяльним твором відомих словянських апостолів св. Кирила і Методія з половини IX. століття. При цьому зазначую, що справа з глаголицею — загадковим другим словянським письмом — це дуже замотана і досі ще вповні невирішена проблема словянської філології.


Літературна мова.

11. Мова церковних книг, переложених св. Кирилом і Методієм та їх учнями — це мова старбйолгаріська. Нею говорили в IX. стол. македонські Болгари. Але при відносно малих ріжницях між -словянськими мовами, вона стала на довгі віки загально вживаною літературною мовою на словянському Сході й Півдні. Так сталося й на Україні. З приняттям христіянства почали масово напливати з Византії, головно через Болгарію, церковні книги, головним чином у староболгарській мові — і таким чином ця мова стала в нас літературною, окремою від розговірної мови української. Це було подібно, як у західніх народів розговірні мови були в тих часах ріжні, а літературна мова була одна, латинська. Лише що в нас замісць зовсім чужої, латинської мови, вживано в письменстві староболгарської мови, що була і простому нашому чоловікові доволі добре зрозуміла, — не так як