Сторінка:Микола Голубець. Українське мистецтво. Вступ до історії (1918).djvu/20

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

блену голову льва. Окраси входів Пантелеймонівського храму в Галичі складені з ростинних мотивів наскрізь романського характеру.
Намогильник Острожського.
На протязі XIV. до XV. ст. працювали українські різьбарі над окрасою польських соборів, закликувані туди польськими королями, але нічого з їхніх робіт до нас не зберігло ся.

В міру того, як на Україні ослабали східні впливи, а змагали ся західні, украінська різьба набирає сили і розмаху. З часів XVI—XVIII. ст. можемо занотувати уже цілий ряд величавих різьблених іконостасів, в окрасах котрих розливається ціле багацтво ростинного і звіринного світа та фігуральних композицій.
Намогильник Кисїля.
З того часу походять два прегарні намогильники кн. Острожського в Київо-печерській Лаврі і воєводи Кисіля в Нискиничах. Намогильники ці пізноренесансового типу.

В міру того, як падала українська культура, переводила ся й українська різьба, поки її геніяльні творці в роді Мартоса (на переломі XVII. і ХІХ. ст.) не потонути в чужинецькому морі.



Сучасна українська різьба, якої представниками є Балавенський, Паращук, Гаврилко та Бринський щойно вибиваєть ся з колодок, поспіваючи слід в слід за Европою.