Перейти до вмісту

Сторінка:Микола Дерлиця. Композитор і иньші оповіданя. 1904.pdf/74

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 70 —

дружинї — він звичайно верховодив на вулицї — Марися нахилила свою головку до його рамени, весело підскакувала і влесливо зазирала в очи свого князя.

Цїле весїлє відбувало ся шумно. Голамозів Сень був зі скрипкою і зі своєю чорною Жучкою. Танцювали на серед Фесиного подвіря та пресьпівували:

Скажіть, мамко, татунькови,
Щоб мене женили;
Я бим сказав, тай ся бою,
Щоб мене не били…

Усе відбувало ся в ладї, а весїльна дружина вже заладила ся була відпровадати княгиню до князя, тоб то Марисю до Івася.

Голову Марисї покрили білою плахтою, поверх плахти наложили високу, з сивого смушка шапку, потім дали барвінковий вінок, обвішаний стрічками з косички і китицями торічної посьвяченої калини. Івась на той час був у соломянім, крисатім капелюсї, як решето. Він провадив свою княгиню за руку і сьпівав:

Ой снїг іде, мороз буде,
А я в капелюсї,
Та я собі погуляю,
Як богач в кожусї — у-га!

Серед дороги весїля зупинило ся. Знов танцювали і присьпівували:

Ой прийшов я до дївчини,
Вона пече пляцки,