ними кермував би сам нарід через своїх представників: на чолї кождої з таких републїк мав бути вибраний на який час „правитель.“ Всї справи, спільні для всїх народів, що належали до союза, мали розглядати ся й розвязувати ся в соймі, зложеному з виборних послів від усїх народів. Голова сього союза або федерациї також мусїв бути виборний. Окрім того братчики уважали, що для спокійного державного житя конче потрібні такі річи: загальна рівність і свобода, скасованє кріпацтва і взагалі всяких привілеїв одного стану над другим, загальна народня осьвіта, загальне виборче право, виборність уряду. Братство думало змагати до переведеня сих думок в житє цїлком мирними способами — відповідним вихованєм молодї, поширенєм серед народа осьвіти і гарних книжок і т. д.
Виложені нами домаганя Кирило-Методїївського братства, або інакше кажучи, його проґрама, показують нам, як український рух виріс, як він поглубшав. І справдї, тут ми знаходимо давню думку ще української старшини про те, щоб утворити з України окрему державу, котра мала би свій окремий устрій і сама порядкувала своїми справами входячи тільки в ріжні добровільні союзи з иншими державами. Та українська старшина тільки на сьому обмежувала ся, а всї ті кривди й несправедливости, які дїяли ся від
