думала додержувати щиро переяславської умови, силкують ся підбити наш нарід і загарбати нашу землю, що вкінци їм таки удаєть ся осягнути. Всї українські землї по правий бік Дніпра забирає назад польська держава, всї землї на лївому боцї — держава московська. Аж вкінцї XVIII. віка цїлком вичерпуєть ся народна енерґія й боротьба украінського народа з ворогами припинаєть ся. Так тягнеть ся довший час, аж нарештї на Польщу також приходить кінець і вона упадає. Українські землї на правому березї Днїпра, крім Галичини, забирає від неї Московщина, Галичину забирає Австрія.[1]
Тепер наші землї подїлені між трома державами. Найбільше земель і найбільше нашого народа живе в росийській державі або в Росиї. Се росийська Україна. В Австриі живуть наші люди в Галичинї і на Буковинї. Се Україна або Русь австрийська. Нарештї в Угорщинї живе около 500.000 наших людий — се Русь Угорська. Усього в Австро-Угорщинї живе нашого народа пять і пів мілїона; з чого в східній Галичинї око-
- ↑ Хто хоче докладно довідати ся про всї сї подїї і взагалї знати історию нашого народа, найкупить собі книжку проф. М. Грушевського „Про старі часи на Українї.“ Купити можна в книгарнї Наукового Товариства ім. Шевченка (Львів, Ринок ч. 10). Цїна книжочки 50 сот.
