рішне житє, про його мову, лїтературу, звичаї, піснї і т. д. Коли що й робили професори в сїм напрямі, робили се з власної доброї волї й проти замірів уряду й загалу професорів, бо росийський уряд все дбав, щоб обсадити професорські катедри сих унїверситетів завзятими україножерами. Та всеж і тут, хоч як загалом сумно стояла справа з розробленєм науки про український нарід, уряд не осягнув, чого хотїв. Все знаходили ся такі професори, що займали ся українською наукою, а з другого боку серед студентства сих унїверситетів все був досить сильний український рух. З особливою силою сей рух розвинув ся починаючи від року 1905. В сї часи студентство в Росиї брало дуже жваву участь в революцийному рухови; таким чином наука не могла йти правильно, тим більше що росийський уряд наложив свою важку лапу і на росийські унїверситети. Через се студенти домагали ся від уряду автономії університетів, себ-то щоб вони самі порядкували своїми справами; але розуміючи, що годї сподївати ся здїйсненя сих домагань від самодержавного уряду і бажаючи разом з громадянами Росиї заведеня конституцийного ладу, вони ставили й полїтичні домаганя. В революцийні дни 1905 року студенти подбали, щоб унїверситетські салї були відчинені для народа і в унїверситетах уряджували ся величаві віча, де нарід міг вільно обговорювати свої потреби й вироблювати свої домаганя.
