Такий великий край, як отсї українські землї, не може бути однаковий, не однакове й господарство. Про се й пише професор Грушевський в своїй книжцї „Про старі часи на Українї:“ „Близше до Чорного моря, де міста Одеса, Херсон, Таганрог, Катеринослав, Єлисавет — там степ рівний, води мало, лїса нема, земля родить добре, коли вміти коло ньої ходити, землї багато і окрім хлїборобства багато ще й тепер випасають товару й овець; коло Днїпра і на схід від нього (коло Катеринослава, Кривого Рога, Юзовки) в землї багато зелїза і камяного вугля тому й багато фабрик і промислових варстатів. Се край полудневий, степовий. За ним на північ край середний — де Полтава, Харків, Ніжни, Черкаси, Винниця, Камянець: тут уже не така рівнина, є й балки й горби, і гори хоч не дуже високі; багато води; є й лїса трохи; земля урожайна, люди живуть густо, а годують ся з хлїборобства. Далї — від Київа і дальше, де Чернїгів, Мозир, Пинськ, Володимир, Берестє, Холм — то край лїсовий: болота, земля недобра (пісок), люди й тепер не можуть вижити з хлїборобства, а давнїйше й то менше: жили більше з бжільництва, ловили рибу, звіря. На полудневий схід над морем здіймають ся високі кавказькі гори. Над самим морем люди промишляють найбільше рибальством і перевозом.“
Живе на сій землї понад 31 мілїонів люда. Після спису населеня з 1908 року, в Росиї було
