риство розсилало по селах невеличкі біблїотеки українських книжок (на 10—12 корон кожда) — післано не менш, як у сто місць по Поділю. Товариство дбало й про те, щоб заводити по селах свої біблїотеки-читальнї. З сїл надійшло в сїй справі 25 просьб, та не на всї місця пощастило добути дозвіл від адмінїстрациї. Заведено вже 8 біблїотек у Могилівському повітї. (Могилівська філїя). Хотїло воно заснувати ще одну філїю, але адмінїстрация не дозволила.
Товариство пристало до справи націоналїзациї шкіл: вдавало ся до Української Громади в обох Державних Думах з просьбою домопогти добути дозвіл на виклади української мови й лїтератури в одній середній школ; б) посилано привіти київським студентам з приводу їх домаганя українських катедр. Крім того посилано привіти з приводу ювілею проф. В. Антоновича й Б. Грінченка.
Загалом адмінїстрация весь час дуже неприхильно ставила ся до Товариства, аж поки в червнї 1907 р. не розвязала його, пробивши перед тим труси серед членів „Просьвіти“. Крім того по розвязаню „Просьвіти“, уряд поскидав з посад деяких дїяльнїйших її членів, наприклад, учителїв. Так довший час і лишило ся Подїлє без „Просьвіти“ аж поки не пощастило добути дозвіл на нове товариство „Просьвіта“ й тепер подільська „Просьвіта“ істнує й досї але дїяльність її
