Любощів ніжний співець, як свій шлях життьовий перейшов я, —
Друже-нащадку, тобі повість розкаже моя.
Мила отчизна моя — Сульмон, на джере́ла багатий;
Дев'ятдесят туди миль треба від Риму пройти.
Там я на світ народивсь, а щоб добре ти рік той затямив,
Знай, що однакова смерть консулів стріла тоді.
З діда і прадіда рід наш поважний із кінників римських,
Не випадковість, не гріш в люди виводили нас.
Парость не перша в сем'ї, — коли я на світ появився,
Був уже брат у батьків, старший од мене на рік;
Але Зірниця одна привітала народження наші,
День святкувався один, тільки на два пиріжки.
Був то один із п'яти, зброєносній Мінерві відда̀них
Днів, коли перші бої в цирку кривавлять пісок.
В ранніх зелених літах нас виховують пильно й дбайливо:
В Рим до найкращих знавців батько обох нас послав.
Брат мій ще з літ молодих вінець красномовства вподобав,
Форума сварки гучні вабили серце його.
