Сторінка:Микола Зеров. Камена. 1924.pdf/49

ЖИТТЯ ПОЕТОВЕ.

 

Овідій, Тристії IV, 10.

 

Любощів ніжний співець, як свій шлях життьовий перейшов я, —
 Друже-нащадку, тобі повість розкаже моя.
Мила отчизна моя — Сульмон, на джере́ла багатий;
 Дев'ятдесят туди миль треба від Риму пройти.
Там я на світ народивсь, а щоб добре ти рік той затямив,
 Знай, що однакова смерть консулів стріла тоді.
З діда і прадіда рід наш поважний із кінників римських,
 Не випадковість, не гріш в люди виводили нас.
Парость не перша в сем'ї, — коли я на світ появився,
 Був уже брат у батьків, старший од мене на рік;
Але Зірниця одна привітала народження наші,
 День святкувався один, тільки на два пиріжки.
Був то один із п'яти, зброєносній Мінерві відда̀них
 Днів, коли перші бої в цирку кривавлять пісок.

В ранніх зелених літах нас виховують пильно й дбайливо:
 В Рим до найкращих знавців батько обох нас послав.
Брат мій ще з літ молодих вінець красномовства вподобав,
 Форума сварки гучні вабили серце його.