зволеный недавно съ крѣпости, куды єго завдано за прихильно̂сть до Украины), Мрозовицкій (славный въ народно̂й памяти Морозенко, не знати, де во̂нъ пробувавъ во̂дъ р. 1649, коли во̂нъ переставъ полковникувати въ Корсуни), Махержиньскій й бо̂льшь за всѣхъ освѣчений Юрій Немиричь. Бувшій нащадокъ давнои новгородскои родины, що въ XV. в. втѣкла въ литовску державу, Немиричь бувъ спадщикомъ богатыхъ маєтко̂въ на Украинѣ, й во̂дъ свого батька ще зъ малку перенявся тымъ релігійнымъ вольнодумствомъ, що въ той вѣкъ загаломъ аріяньствомъ звалось. Юрій молодый сво̂й вѣкъ перебувъ за кордономъ, найбо̂льшь у Бельгіи та Голяндіи; тамъ одержавъ во̂нъ найлѣпшу освѣту й написавъ ко̂лька науковыхъ росправъ по фільозофіи та раціональному богословію; р. 1648 во̂нъ приставъ до Хмельницкого вперше, ратуючи себе во̂дъ крако̂вскои инквізиціи. Не вѣдомо, де во̂нъ перебувавъ, по̂сля Зборо̂вскои умовы, але во̂дъ р. 1655 мы бачимо, що во̂нъ працює на користь Украины; во̂нъ перейшовъ до православнои вѣры, вѣры батько̂въ своихъ, працювавъ на користь Украины у Шведского короля, у Ракочія, а теперь, якъ померъ Хмельницкій, мавъ пляны поєднати Украину съ Польщею на новыхъ основахъ ихъ спо̂льного житя. Меткій посолъ Яна Казимира, Казимиръ Бенёвскій хитро вплывавъ на людей зъ сеи партіи. Во̂нъ запевнявъ ихъ, що козаки своимъ лицарствомъ навчили Поляко̂въ й усѣхъ сусѣдо̂въ почитати ихъ якъ смѣливыхъ лицарѣвъ, що Польща признає ихъ во̂льными, й коли козаки захочуть пристати до Польщѣ, що бъ спо̂льно боронити свои права та во̂льности, то не инакше пристануть, якъ ро̂вни̂ до ро̂вныхъ и во̂льни̂ до во̂льныхъ. Чимала частина украиньского духовеньства, та й самъ Денисъ Балабанъ, що важивъ тодѣ на митрополію, перенялися такими жь думками.
Ще за Богдана Хмельницкого духовеньству було не до вподобы йти по̂дъ московску протекцію. Навыкли̂ до польскои формы кермованя та до польского ладу, сами̂ выйшовши зъ шляхты, духовни̂, найпаче значни̂, занадто мали въ собѣ польщины… просвѣта єднала ихъ съ Польщею й розро̂зняла зъ Московщиною. Черезъ змаганя за вѣру вони на якійсь часъ ставали противъ католицкои Польщѣ, а скоро прийшлося во̂дрыватись во̂дъ Польщѣ, тутъ побачили вони, що не вважаючи на одну вѣру, вони морально чужійши̂ зъ одновѣрною Москвою,
