и коругвы. Татаре, мовь ти̂ круки налетѣли слѣдомъ за Поляками и почали грабувати усе, що попалося. Москалѣ зо̂брали останни̂ силы, выбили ворого̂въ зъ свого обозу, и таки доплентались до гаю и почали тутъ обкопуватися. Тодѣ ко̂лькасотъ козако̂въ вырвалися зъ московского обозу и по̂шли на втѣкача; але Татаре кинулися имъ на здого̂нъ и всѣхъ ихъ перенѣвечили.
Татаре забрали собѣ карету Шереметева а въ нѣй чимало соболѣвъ, золота и срѣбла. Поляки могли говорити, що вони побѣдили; та то̂лько ся побѣда и имъ дорого коштувала, багато позбулися вони людьми, а ще бо̂льшь ко̂ньми. Шереметевъ подався до Пятки. Поляки вырядили туды съ Константиномъ Вишневецкимъ во̂ддѣлъ во̂йска, що бъ тамъ перестрѣвъ Шереметева.
Вырядивши Дорошенка до Любомирского, въ козачому таборѣ все ще вагалися и гетьманъ не тямивъ, що єму дѣяти. Коли жь прийшла звѣстка, що Поляки потрощили Москалѣвъ, и Москалѣ опинилися въ безвыходно̂й облозѣ, тодѣ козаки побачили, що Поляки взяли гору и що неминучо треба погодитися зъ ними. Вони вырядили заступнико̂въ до Чуднова, що бъ зложити мирову съ Потоцкимъ.
Паны, зустрѣвши козачихъ комісарѣвъ, пыталися: „Зъ якои речи вы, козаки, по̂сля гадяцкои умовы, зновъ пристали до Москвы?“
— „Козакамъ во̂дповѣдали комісарѣ, не вгодна гадяцка умова черезъ те, що король надавъ шляхоцке званє лишень де-не-якимъ, а иншимъ не давъ. Отъ останнимъ и стало прикро на таку неро̂вно̂сть помѣжь своихъ побратымо̂въ. Одни̂ бачь стали шляхтичами, а други̂ нѣ. Ото жь зо̂ зла останни̂ и пристали до Москалѣвъ.“
— „Отсе саме свѣдчить, мовили паны, що руске князѣвство противне козацко̂й волѣ и правамъ. Тымъ-то мы лишимо вамъ усѣ во̂льности, яки̂ положено на гадяцко̂й умовѣ, а руске князѣвство скасуємо. Усе во̂йско и запорозке и городове украиньске нехай прийме гадяцку умову, нехай тримається неи, а во̂дъ Москвы во̂дречеться на вѣки, и що бъ було на поготовѣ выходити на во̂йну, куды казатиме король.“
Лишити гадяцку умову, скасувати руске князѣвство, се значило скасувати саму душу тои умовы. Для Поляко̂въ руске
