Сїльска громада на Українї-Руси з своїми правничими звичаями і самостійним судом веде початок з споконвічної давнини. На превеликий жаль ми не здибаємо нї в лїтописях, нї в інчих жерелах жадної відомости, щоб визначити час, коли заложила ся Українсько-руська сїльска громада. Можна гадати, що вона розпочала ся ще за того часу, коли славянські народи сучасної південно-західної Росиї не були ще поєднаними під верховною кормигою державцїв. Таку гадку ми виводимо от з чого: давні руські князї не могли заснувати сїльских громад. За першого периоду складування росийської держави місцеві громади істнували скрізь по Українї-Руси; власть їх визначала ся через народні віча. Та демократична засновина, на якій збудовані були віча, цїлком була супротивною полїтицї руських великих князїв, що прямували до самовластя. Тим то князї і проводили уперту боротьбу з місцевими, або городянськими громадами. Вже-ж не можна гадати, щоб ті самі князї, що нївечили огнем і мечем силу і вагу місцевих громад, закладували сїльскі громади. Треба памятувати, що міста — особливо ті, що закладували ся не по урядовому наказу, а відповідно природним економічним обставинам, переходили на міста із сїл, в сїльских громадах набирали ся життєвої сили.
Не можна і давних польских королїв вважати за основателїв сїльских громад. Вони так само, як і руські князї прямували до самовластя і пильнували знесилити громадські засновини в усїх тих славянських народів, що складали польску державу. Для сего польскі королї пильнували зміцняти кормигу панів над хрестянами і розповсюжувати по своїй державі нїмецьке право. Нїмецьке право переняла Польща за Болеслава I. (992—1025): замісць народного віча явив ся війт з лавниками і ратманами. Ім надано було адмінїстративної і судової власти. Замісць народних зборищ проти неба, на дворі, заведено зборища по маґістратах і ратушах. Замісць народних правничих звичаїв — заводили нїмецьке право. Громади, або цїлком зникали, або страчували свою давну правничу вагу. В литовському статутї вперше здибаємо ясні і виразні відомости про сїльскі громади на Українї-Руси, і про їх споконвічне народне звичайне право. Вперше литовський статут 1529 року визнав за сїльскими громадами обовязкову
