ребиратись родинами на лївий берег Днїпра; Самійлович перейшовши на той бік у Переяслав, вирядив до Канева кілька сотень пішого війска полку Кожуховського, для оборони тих мешканцїв, що там лишили ся. Він сподївав ся, що Юрасько прийде з невеликою ордою Татар, і всїм, що зоставались, раяв перебиратись швидче за Днїпро. Але візір послав проти майже безлюдного Канева кілька десятків тисяч Турків з 15 гарматами. Яненченко був з ними замісць Хмельниченка. Козацька піхота, яку вислав проти Татар Самійлович, не здержала напору ворогів, що ввірвались у місто і вся загибла в бою. Невеличкий гурт мешканцїв, які лишили ся на Канїв, зачинив ся у мурованій церкві, але Турки розклали коло неї огнище і всї затворники подушили ся в диму. Доля Канева так перелякала маленькі міста: Черкаси, Мошну і Жаботин, що вони покорили ся Хмельницькому.
Коли вернулось послане проти Канева турецьке війско, візір рушив з Капустиної долини до Туреччини і на прощаннє сказав Хмельниченку: Коли не випаде тобі під свою власть Украйну підгорнути, не проси помочи у турецького султана, а звернись до каменецького паши“. Як тільки спільники рушили, Хмельниченко зараз вирядив до польского короля якогось Губаря-Бершадського, вимагаючи, щоб він повиводив польскі залоги з міст українських: він закинув оком не тільки на ту смугу, яку Польща віддала Туреччинї, але й на Білу-Церкву, Паволоч, Черногородку, — одно слово — на все те, що за Юраськового батька, Богдана Хмельницького, здобуто було козацькою шаблею. Король, відповідно Журавницький умові, що нещодавно затверджена була послом Речи Посполитої при турецькому дворі Гнинським, звелїв польским жовнїрам вийти з Кальника, Немирова, Межибожа й инших подільских міст, — вони були по сей бік межі, по яку відійшло Туркам, — й що до чого иншого, то король відмовив Юраськови. Навпаки, війско Речи Посполитої з покинутих міст подільских повинно було перейти до Білої Церкви, Павалочи, Димера, Коростишева, щоб тутешнї залоги побільшити. Немирів падишах віддав Юраськови, щоб він володїв ним до віку, і Юрасько обрав собі єго на резиденцию.
Він увійшов туди з своїми оборонцями Турками і Татарами не ранїйш як за кілька день до різдвяних запуст, ли-
