Оґінською, канцлєра литовською, і знову піднялось питаннє про довічну згоду з Поляками та спілку проти невіри. Польска сторона віддавала міста завоєвані і ті, що після Андрусівскої умови зістались за Росиєю. Гетьман і тепер казав теж саме, то й перше: він доводив, то Полякам через їх лукавство не варто нї в чому вірити, що спілка християнських народів проти невіри, якою Поляки дурять Москву, доти не зміцнить ся, аби поки французський король не пристане до сеї спілки. А то до спілки Польщі з Туреччиною та Кримом, яку нїби то можуть зробити проти Москви Поляки, не погодившись з нею, то її зовсїм не варто боятись; безпечнїш буде, казав він на останку, не приставати до спілки і не дратувати мусульман, а виждати кільки лїт та придивити ся, чим скінчить ся війна західних держав з Турками. „Наші монархи, — казав гетьман, — ще малолїтки; краще-б їм свої юні лїта провадити тихо та мовчки без війни, аж поки дійдуть до спілого зросту; а тимчасом виповняв ся зменшений першими війнами скарб царський“. В сїчнї тогож таки року гетьман вирядив у Москву свого сина Григорія та Мазепу; вони передали застороги гетьмана проти згоди та спілки з Поляками і деякі уваги єго на той случай, коли уряд московський непремінно захоче поставити з ними мир та спілку проти невіри, себ то, щоб Запороже було віддано під єдину владу московського державця, а не, як перш було, залежало від двох держав разом; щоб з польскої сторони забезпечено свободу і рівноправність грецькому обряду і всїм єго визнавцям що мешкають по польских землях. На сї останнї думки Самійловича тільки й звернено увагу.
Але даремне Самійлович так дуже пильнував. В Москві з Польщею постановили довічну згоду на підставі умови андрусівської і разом склали спілку проти Турків і Татар. Що до України, то нова умова під владу Росиї на віки передавала лївобережну Україну з Нїжином, Переяславом, Батурином, Полтавою і зо всїма инчими тамошними містами, зо всїма землями і урочищами, під якими-б там не було призвищами, а король за себе і за всю Річ-посполиту на віки зрікав ся права на володїннє усїм сим краєм. На правім боцї Днїпра до царської держави переходили місто Київ з смугою землї в ось яких областях: берег Днїпра вверх від Києва по-
