Сторінка:Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu/20

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 8 —

Обозний Забіла подав єму булаву, а інші полковники окрили єго корогвою та бунчуком.

Самійлович промовив:

„Я не бажаю гетьманського уряду; але ви по царському приказу та маючи на те війскове право й вільности, вибрали мене, — через що я не повинен сперечатись й повинен затримати царське надання — булаву й корогву. Тілько вам я ось-що скажу: треба нам бути з усїм війском запорожським в підданстві великого царя. Я вірно служити му царському величеству та єго нащадкам без усякої зради й колихання і зроду не схочу подїяти того, що дїяли колишнї гетьмани. Вкупі зо мною і Ви служіть вірно, певно, не ймучи віри нїякому непевному слову та улещуванням, а тримаючись за статтї умови міцно та встійно.“

„Ми всї згожуємось служити великому цареви в довічному підданстві; прийми на тому від нас корогву, булаву та бунчук та й стань гетьманом над нами“, промовив від себе та від усїх обозний.

За вибором гетьмана вибрано ще на радї декілько з нової старшини. На місце Самійловича на посаду першого ґенерального войскового суддї поставили другого суддю Домонтовича, а на місце сего останнього — Павла Животовського; замість засланих вкупі з Многогрішним ґенеральних осаулів Гвинтівки та Грибовича вибрали Івана Лисенка та Леська Черняка. Тодї скинено з місця ґенерального писаря Карпа Мокриєвича й вибрано нового писаря Саву Прокоповича, на ґенерального хоружого вибрали Григория Карповича, за ґенерального бунчужного Леонтия Полуботка, а гадяцьким полковником Семена Остренка. Рославцеви звернено стародубське полковництво. Се все счинило ся зараз же за вибором Самійловича на гетьманство. Нам невідомо, що там дїялось потай тодї в подробицях, а через те не можно виявити зовсїм певно, через що гетьманом вибрано Самійловича, якими стежками дійти до сего вибору, чи міцно він сам намагав ся, щоб вибрали іменно єго й скілько єму допомогла згода на єго вибір Ромодановського. Єсть офіцияльна відомість й лїтописний переказ, що вибір вчинив ся по згодї: „вільними та не суперечними голосами“. Вибір само по собі пособило ще й те, що воно вчинило ся тільки на радї самої старшини, полковників та ко-