відь. Дорошенко сказав, що трохи згодом відпустить, але потім наказав Терпигорева закувати і кинути в тюрму.
Ромадановський та Самійлович, заславши Терпигорева після царського наказу, чекали відповіди і, виправивши за Днїпро віддїл, не переправляли все війско на правий бік. Тимчасом Дмитрашко-Райча, котрого послано з ватагою межи місточками Балаклеєю і Сьмілою, 9-го червня розбив і забрав у полон Андрія Дорошенка. У сьлїд за сим зза Днїпра приходили до боярина і гетьмана вістки, що до Дорошенка збирають ся турецькі та татарські ватаги, а до того Дорошенко сподївавсь на згоду з Поляками, які лютували на Московщину, що наміряла ся відібрати у Польщі правобережну Україну; що новий польский король Ян Собєський, вибраний у маю, наказав у червнї своєму полковникови Преоровському писати до Андрія Дорошенка, що най брат єго, гетьман Петро, сподїваєть ся на запомогу від Польщі проти московського царя, що не по правдї присвоїв собі Україну. На останку трохи згодом прийшов царський наказ, не гаючись воювати Дорошенка.
5 липня Самійловичь перейшов до Черкас. З ним почали переправляти і московське війско. У Чигиринї стревожились. Туди надійшла сила народу з місточок і з сел в облогу. Від натовпу настав голод. Люди заворушили ся, кричали, щоб Дорошенко здав місто і присягнув цареви. Таких горлачів було багацько і Дорошенко не наважив ся вжити острих заходів. Він запевняв всїх, що єго оточали, що от-от прийде страшне мусульманське війско, а сам усе таївсь у замку і не відважувавсь виходити у велике місто, де міг зустріти отверте повстаннє проти себе. „Як що, — казав він близьким — царське війско стане мене добувати, я сяду на бочку з порохом і підпалю, а живцем Москалям у руки не дам ся!“ Під Дорошенком окрім Чигирина, лишалось всего тілько два місточка: Жаботин та Вемедівка, а головно сила, на яку він сподївавсь, були єго спільники: Турки та Татаре. Але Татаре стояли ще за два днї пути від Чигирина на березї річки Інгула, а турецьке війско ще було по той бік Днїстра. Падишах йшов тодї не визволяти Дорошенка, а проти Поляків — карати їх за те, що не додержували бучацької умови, і польскі коронні гетьмани, здаючись на андрусівську умову, вимагали від московського царя військової запомоги. Але падишах по дорозї одержав
