поспільством; який при нему буде жити на правому боцї і не переганяли нїкого силоміць на лївий бік. Сего вони всї жахають ся, бо у них йде чутка, нїби то накажуть на правому боцї всї міста і дворища попалити і мешканцїв перегнати“.
— Чому, — спитав Матвієв, — Дорошенко сам не іде до Ромодановського та Самійловича, або у Москву до царя?
— Стережеть ся, — відповів Яненко, — щоб не вчинили з ним так, як вчинив Бруховецький з Сомком. Лякаєть ся, щоб не схопили єго на дорозї.
— А на що́, — спитав Матвієв, — Дорошенко прийняв санджаки від поганого турецького султана?
— Він не хтїв їх приймати, так війско наказало, — була відповідь.
Сїчня 12, з „торжественною церемонїєю“ приймали ознаки гетьманської поваги, які привезено від Дорошенка. Козаки взяли з „малороссійского“ дворища до царського двора бунчук, булави, санджаки і султанські грамоти.[1] Корогви везено, тягнучи по землї тафту. Їх принесли перед столову палату“, відкіль дививсь цар, потім тим-же шляхом понесли на „малороссійскій“ двір і там частували післанцїв.[2]
Як виправляли Яненка, дали єму відписну грамоту Дорошенкови, де цар похваляв єго за бажаннє, відцурати ся турецького султана і пристати на підданьство до царя, і обіцяв дозволити жити єму зо всею ріднею, де побажає, але гетьманство своє він мусїв був з себе скласти. За гетьмана на обох боках Днїпра належало бути одному Самійловичу. Народови в правобережній Українї можна жити на своїх місцях, не стра-
- ↑ Привезено було дві булави. Перша „з напоями золотими та з камінням; черневі місця, куди вправляли каміння — золоті; тринадцать камінїв, шість ізумрудів, сїм рубінів; між черневих місць земля і держак срібні, чеканні. Друга булава з золотим яблуком та з золотим держаком турецької рокоти, яблуко скрізне, у яблуку камінь яхонт, гранчастий, розколений, держак через полосу черневий, а у кінцї держака бірюза; на яблуцї та на держацї три пояса, в них одинадцять ізумрудних іскорок“. Грамот чи привилеїв турецького султана прислано чотири. Вони були на перґаментї, писані через стрічку і через дві золотом, з величезним султанським титулом. Сї грамоти тодїж в „малоросийскому приказї“ переложено.
- ↑ Окрім Яненка та Тихого у Москву прибули тодї писар, осавула, хоружий, 2 сотники і 38 простих козаків.
