в якім находились їх родичі: сї люди стали не тілько основниками християнської суспільности на Руси, але також провідниками просьвіти, що переходила враз з релїґією, борцями за державні і горожанські засновки. Ся одна черта вказує у Володимирі справдї великого чоловіка: він зовсїм зрозумів вірну дорогу до сильного введеня засновків нового житя, котрі хотїв защіпити в своїм полудикім народї; і проводив свій намір, не зважаючи нї на які трудности. Лїтописець говорить, що матери, віддаючи дїтий до школи, плакали за ними, як за вмерлими.
Володимир являє ся по хрещеню дуже добродушним. Проникнутий духом християнської любови, він не хотїв навіть карати злодїїв і хоч спершу згодив ся був на поради корсунських духовних, що були коло него в Києві, однак потім за порадою бояр і городських старцїв установив карати переступників тілько грошевою пенею — вирою, після давних звичаїв, зважаючи й на те, що такі кари будуть помнажати засоби на удержанє війска.
