розбір записують у службу тилькі но особливому Царьскому приказу.
|
Замітка Дужим ще робітником щитається такий, котрий має не менш 18 років і не більш 55. Але сюди не покладають: калік, висланних на поселеннє, не звісно де дівшихся вже три роки, і таких, котрі вже знаходяться у службі |
Коли батько, мати, дід або баба завірять, що той син, чи унук, котрий має вільготу од служби, не дає семьї ніякої помочі, не робить на неі, то от такого та вільгота отбираеться і коли ёму не більш як 21 рік, мусить йти брати жеребок.
Коли у семьї трапиться часом який случай, що в ній не зостанеться ані одного робітника[1] (умре робітник, або скалічиться, батькові, або старшому брату, котрий живе в одній хаті, скінчиться 55 років і инший случай) то коли в тієї семьі есть хто у службі, то ёго зараз же можна вернути додому. От тільки одно, що устав не каже куди треба подавати бомагу. Од священника, або з завіреннєм од лікаря, що одинець — робітник вмер, або ёму вже минуло 55
- ↑ Звичайно не наймит, бо наймить до семьї по військовому одбутку не належить, а такий чоловік з семьї таки, що може працювати
