й Мокка зникла, заллята сонною, олив'яно-сіруватою водою моря.
Ми підходили до Баб-ель-Мандебської протоки. Пройшли Перім, де перше передбачали зупинитись. Тепер вирішили не зупинятись. Замість Періму ми йшли до Адену, де мусили брати воду та „бункеруватися вугіллям“. Ми раділи з цієї зміни, бо маленький маловідомий острів нас не міг так зацікавити, як Аден. Про Перім нам було відомо лише: його придбали англійці ще 1875 року, й він має величезне стратегічне значіння, дякуючи своєму становищу в Баб-ель-Мандебській протоці. Площу його обчислюють у 13 квадратових кілометрів, людности на ньому — 200 чол., радіостанція, й, очевидно, фортеця.
Біля Періму зустріли ми два англійські військові кораблі і, чемно розминувшись із ними та зфотографувавши круті береги острова, вийшли в океан.
„Літке“ наближався до Адену, й ми готувалися до мусонів, що ними нас залякували ще в Севастополі.
Ранком другого дня були в Адені. Чорні, круті базальтові гори, кратер колишнього
