я буду купатись у Льодовитому океані, після мого необачного зауваження, що, коли на Дєжньові стоятимемо, то покупаємось. Я проте запевняв його, що хоч раз, але в Полярному морі, скупаюсь. З жалем треба похвалитись, що потім, як про це читач довідається далі, я свого слова додержав.
Зимувати біля Вранґеля ніхто з команди не збирався. Всі були певні, що восени цього року повернемось назад. Ми мали рацію сміятися з команди „Ставрополя“, що, йдучи в знакомитий рейс на Колиму, після того як їх не пустили на Вранґеля, запевняли, що ми зимуватимемо, а вони — ні, й одночасно купували капкани та рушниці для полювання, яке можливе лише під час зимівлі.
У нас теж були розмови й про рушниці, й про капкани, але ніхто не взяв із собою жодного капкана й жодної рушниці. Лише капітан забрав потрібну кількість вінчестерів, щоб у крайньому випадку, коли буде потреба, оззброїти команду. Правда, дехто з хлопців збирався купувати рушниці в Петропавловську на Камчатці. Але рушниця — це ще не ознака наміру зимувати, тоді як
