ризикуючи попасти на криги якраз під пику, лазив на бугшприт і, користуючись з ясного дня, знімав звідти кадри нового фільму „Боротьба з кригами“. Натовп паровичників цілий день стирчить на півбаку, милуючись роботою накрижника. А наш „Літке“ безперервно б'є й б'є. Буває, з першого вдару крига не піддається. Тоді судно розганяється вдруге, втретє, й кінець-кінцем її розколює. Криги коляться, розходяться. Величезні скелі попадають під судно, утворюють могутні водокрути й показують нам своє зелене склувате тіло.
О 18 год. 50 хв. один із матросів побачив нову землю. Ще кілька хвилин — і ми, напруживши свій зір, побачили обриси гір Вранґеля. Туман, немов пожалувавши нас, зник майже зовсім. На обрії підносяться вгору високі снігові гори, обмальовані чорними обрисами своїх скель. Ось мета нашої далекої подорожі. Туди ще 60 миль, а ввесь цей простір забитий кригами.
Об 11-й вечора, коли полярне сонце схилилося над обрієм, і мороз на наших очах почав укривати поверхню моря легесенькою
