крижаною плівкою, дано наказа зупинитись.
10/VIII. Коли туман почав розходитись, і праворуч визирнули гори Гералда, капітан наказав рухатись. „Літке“ б'є, коле, розсовує товстелезні криги, вишукуючи розколюватини й прогалини. Навколо нас починають з'являтися вже справжні крижані поля полярного моря. Цими полями вже сміливо можна мандрувати. По таких полях Нансен разом із Йогансеном ішли влітку року 1895 до землі Франца Йосипа.
Ми поволі, надто поволі, посуваємося вперед. Часом доводиться по кілька разів бити кригу й, не розбивши її, повертати праворуч або ліворуч. З димаря вилітає ціла хмара чорного, надзвичайно рельєфного на тлі білих снігів, диму. І вітер час од часу повертає його з боку на бік. Вітер несе криги.
Коли ми стоїмо, невідома нам течія, що не занесена ні на одну мапу, ні до жодної лоції, дрейфує нас разом із кригами не то на Гералд, не то від Гералда, не то на Вранґеля, не то від нього. Кітва не затримує, її волочить по дну й шліфує о ґрунт.
