ми чекаємо його ось уже два тижні. Тим часом у паровичні притушено всі казани з винятком маленького.
Герої сьогоднішнього дня — білий ведмідь, що підбирався до судна, та водолаз Чумак, що побіг йому назустріч із ломом у руках.
Це сталося якось несподівано. В їдальні Фурман гнітив слухачів політгуртка лекцією про „продукт“, „товар“, і „натуральне господарство“; днювальний по обіді полоскав посуд; двоє чи троє хлопців, лежачи на канапах, зачитувались якимись пригодами. І саме в цей час на спардеку почувся топіт ніг, стукання дверима й схвильовані вигуки — щось про кінооператора. Я був певний, що той гепнув разом із апаратом за борт. Миттю всі вилетіли на палубу. Стовпились на правому борті, вдивляючись у крижаний простір. Дехто ліз на ванти.
— Білий ведмідь!
У далині торосами біг величезний ведмідь, тікаючи від судна. Часом він зупинявся, присідав на задні ноги, витягав голову (тоді він був схожий на жирафу) й дивився в наш бік. Потім ізнову зникав за ближчим крижаним
