Я із жовто-блакиття перший
На фабричний димарь зліз.
Журавиних пісень моіх верші
По цехах розставляю — скрізь.
Годувала мачуха недоля
Збайстрював мене батько кукіль…
І до тебе, матусенько рідна,
Моя крице, прийшов звідтіль…
Низесеньке тобі вітання
І уст моіх вишневий смак…
Нових хвилин підняв медяник,
І з ним — вперед.
По великих шляхах, по майданах,
На бруку міцнім і гулкім,
Ніби з огнищем на купала-івана,
Я плигаю, плигаю з ним
Біля мене метушаться труться
Скалки від розбитоі пляшки,
І співають теж революціі
Зітхаючи у минуле важко.
Тільки ще у кізячим царстві
Під вівсяних ланів лепетень,
Догораючи ледве хвилясто,
В домовину веснянка бреде.
