Підемо, товаришу, шляхом,
де купчиться над головою грім
і майорять прапори в очах.
Далеко, брести далеко,
багнети терору на путі
стережуть,
але під браму комуністичноі
Меки
З тобою, вітре, побіжу!
З тобою, вітре, побіжу
в діадемі червоного страждання
Гей, ти, буржує!
Я дочка робітничого повстання.
II.
В присмерках казарми.
Біля воріт червоногвардієць
вартовий
– Моє серце з вами –
я уже не повія.
Але боюся йти. Прислухаюсь.
На моій тротуарній душі сніг.
А в грудях лебеді ховають
своі берегові пісні.
