І от — літо, степове літо. Це степи біля Дніпра, — недалеко Дніпро.
… Тепер ночі в літніх степах.
Це так чудово, так каламутно!
Знаєте? Сидиш в степу і думаєш про тирсу. Це так чудово: думати про тирсу, коли вона таємно шелестить, коли шелест зайчиком: плиг! плиг!
Це так чудово!
Ах, який мене жаль бере, що мої попередники змалювали вже степ вночі. А то б я його так змалював — ій право!
… Я приїхав.
На третій день одержую записку:
„Товаріщ, ви кажется прієхалі єщо в пятніцу. Предлагаю нємєдлєнно зарегістріроваться в ячейкє“.
Кажу:
— Секретар мабуть жоха, із старих партійців.
Товариш усміхнувся:
— Тебе дивує записка?.. „Это чепуха“. От ти ще понюхаєш дискусію. В печінках мені сидить оця дискусія.
Я зацікавився.
— Що за дискусія?
— Почекай, сам узнаєш.
І не сказав.
… Я пішов.
— Де кімната ком'ячейки?
— Он!
Вхожу. Дивлюсь — щось знайоме. Думаю, пригадую і раптом згадав — та це-ж „кіт у чоботях“.
Ото штука!
— Ви секретар ком'ячейки?
— Я…
