Виряжаючи в світ Івана Франка не дала йому доля ні панського роду, ні богацтва, ні власти над людьми. В тяжкий час і в глухій стороні, в 1856 році, в галицькім селі Нагуєвичах, в родині селянина коваля вродилася та мужицька дитина, що мала вирости на великого поета, учителя і провідника українського народа. І одинокий ясний спогад, котрий лишило йому за собою його многострадальне житє, то був спогад скільки дитячих літ прожитих на селі.
Та вже малим хлопцем, в народній школі, він стрінувся з кривдою. Бачив як учителі, самі невчені і грубі, поблажають богацьким дітям і знущаються над бідними, як за бідність, за мужицьке обличе і звичай насміхаються і зневажають. Казав Франко, що вже з тої василіянської школи в містечку Дрогобичи він виніс ненависть до кривди, до гніту чоловіка над чоловіком. Ту ненависть, котру зберіг до кінця, котра заставляла його весь вік заступатися за всіх кого зневажають і кривдять, на панськім лані чи в фабриці, в арешті, на улиці чи в сімї.
