Сторінка:Минають дні.djvu/13

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Осінний вітер.


Осінний вітер жалісно скиглить.
Журливу вістку він несе.
З риданням вітру вістка мчить:
Природа мре! природа мре!

І там і тут,
І по дорозі
Листки падуть,
Мов сльози…

По горах, по яругах — скрізь гуде,
Мов дикий лютий звір.
„Природа мре! природа мре!“ —
Несеться гомін гір…

І там і тут
І по дорозі
Листки падуть,
Мов сльози…