Сторінка:Минають дні.djvu/18

Надія.

(Посвяга Гуцулам.)

О хмари, що в сторони рідні ідете,
Гуцулів від мене вітайте —
О птиці, що в гори на південь пливете
З віттанням од їх повертайте.

В неволі самотний я тужу й сумую,
Далеко народ мій і гори —
І, зданий на ласку судьби, тут нудьгую,
Мій Боже, дай знести це горе.

Я сильно надіюсь, що прийде хвилина,
Весь світ запалає огнями —
І воля народів, щаслива година
Братерство воскресне між нами.