Сторінка:Михайло Грушевський. Всесвітня історія (1920).djvu/191

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 187 —

уживані, дають змоги робити в мурах великі отвори, великі вікна, які зміняють зовсім внутрішнїй вигляд церкви. В звязку з сим розвиваєть новий вид декорації, характеристичний для сього стилю — малярство зі шкла. Використовуючи свобідні площі мурів для величезних вікон, будівничий заповняє їх композиціями (фіґурами і сценами), зложеними з кусників шкла ріжного кольору, вправленого в металїчні рамцї. Широко вживаєть ся з початку як декоративна штука, також скульптура і ще трохи пізнїйше — малярство фрескове, настїнне. Ґеніяльний фльорентийський архитектор-скульптор і маляр Джото відкриває собою нову епоху в малярстві в початках XIV в.

Хрестоносна епоха широко розсунувши рамки середньовічного світогляду, зробила переворот і в шкільній науці. В XII віцї завязують ся нові школи вищого спеціяльного типу, завязки пізнїйших унїверситетів, Особливо славила ся юридична школа Больонїї, медична школа в Салєрнї (в полудневій Італії), школа фільософії і богословія в Парижі. В 1200 р. паризька школа, т. зв. Сорбонна, дістає свою унїверситетську орґанізацію, яка стала взірцем для инших унїверситетів. Вона стає огнищем схолястичного богословія, що розвиваєть ся на підставах арістотелевої фильософії. Оперта на ній система Томи Аквінського, богослова середини XIII в., від того часу стає підставою науки католицької церкви. Натомість вихованець оксфордського унїверситету Рожер Бекон в тім же часї кладе підстави досвідного, природного звання.

Лицарська поезія і проза дають завязки нової, світської поезії на народній мові. Огнищем її була особливо полуднева Франція. Але найбільший поет — що стоїть уже на порозі нової доби, хоч весь живе ще в зередньовічних понятих (він виступає горячим прихильником ідей імперії против папства) зявляєть ся в північній Італії. Се Данте, Фльорентинець-вигнанець, що писав при кінці XIII і в початках XIV в.

Західньоевропейська культура виходила з своєї середньовічної темноти. Се було тим важнїйше, що в тім часі догорали вже огнища старої греко-римської культури на Сход] в Візантії, згаснючи під новим потоком середньоазійських орд.